Привиди радіації. Екскурсія в Чорнобиль та Припʼять

Чорнобильська зона відчуження – без перебільшень місце, відоме усьому світу. Вже один цей факт сам собою спонукає побувати там. Жахлива трагедія, що сталася кілька десятиліть тому, зробила його унікальним. Одні їдуть до зони відчуження побачити щось унікальне, ні на що не схоже, другі – зовсім не розуміють, що там ловити і який сенс гуляти мертвим містом, треті – може і хотіли б поїхати, але бояться радіації. У цій статті я б хотіла розповісти не лише про наші враження від поїздки до Чорнобиля, а й розвіяти міфи та страхи, відповісти на безліч хвилюючих питань та спробувати передати цю місцями важку, але дивовижну чарівність цих місць. Зазначу, що зоні вітчуження ми були ще в 2017 році. Наразі вона закрита для відвідувачів у звʼязку з воєнними діями. Тож сподіваюсь, що наразі ця стаття допоможе хоча би віддалено побувати в зоні.

Тема Чорнобильської катастрофи давно вже хвилювала мою свідомість і не відпускає досі. Поглинаючи тонни інформації про неї, граючи в "S.T.A.L.K.E.R." і читаючи всяку літературу на цю тему, я мріяла якось побачити на власні очі цей загадковий 30-кілометровий шматочок землі. Зона відчуження продовжує набирати популярності серед туристів. Не останню роль у цьому відіграв новий відомий серіал від HBO – «Чорнобиль», який змусив весь світ напружено спостерігати за інтерпретацією подій 1986 року, коли у фатальну ніч 26 квітня вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Якщо ви ще не дивилися цей серіал, то дуже раджу це зробити, особливо якщо збираєтеся відвідати Зону. Я вважаю, що немає сенсу їхати туди, не ознайомившись із важкою історією, не вникнувши в суть, масштаби та наслідки. З приходом війни на землю України ці і так багатостраждальні землі знову пережили трагічні історичні події і навалу російських окупантів. На щастя, Збройним Силам України вдалося деокупувати всю Київську область, проте, коли зона відчуження знову відкриє свої двері відвідувачам і чи буде це так само безпечно як і до цього, поки невідомо...

Навіщо їдуть до Чорнобиля?

Мабуть, для багатьох це риторичне питання. Насамперед, до зони відчуження їдуть за особливими враженнями та відчуттями. Це унікальний шанс побачити наслідки радіації, яка щільно огорнула місто, ліси, поля та річки. Побувати поблизу одного з найнебезпечніших об'єктів у світі, замислитися про крихкість нашого світу, про фатальну впевненість людини у своїй всемогутності і водночас про її неймовірну силу духу, про страшну халатність і мужність. Здивуватися тому, як швидко природа поглинає рукотворні об'єкти, стираючи з землі всі ознаки присутності людини. Зона відчуження – це місце, яке навряд чи когось залишить байдужим.

Чи це небезпечно?

Знаходження на території Зони відчуження у складі офіційних екскурсій не несе небезпеки для здоров'я. Перевищена радіація є, але її показники значно менші за ту, яку людина отримує на борту літака. За одноденну прогулянку можна отримати дозу, порівнянну з походом до рентген-кабінету – не більше.

Офіційні маршрути максимально очищені, а неофіційними ніхто водити не стане, якщо звичайно, не проникати на Зону нелегально. Так, і таке практикується на свій страх та ризик. По всій території цілодобово працює спеціальна система відстеження рівня радіації і про будь-які зміни відразу стає відомо. Жодних стрибків звичайно ж не буде, взятися ним звідки.

Саме радіоактивне місце офіційного маршруту – це безпосередньо біля саркофагу над четвертим енергоблоком. Саркофаг новий і після його встановлення фон значно знизився, особливо в порівнянні зі старим, тому навіть поруч із ним бути безпечним.

Головне, не чіпати руками різні предмети, металеві конструкції та не відхилятися від маршруту.

На виїзді із зони всіх учасників перевіряють на радіацію спеціальними апаратами.

У нашій групі з 50 чоловік лише одна людина, мабуть, наступила кудись не туди. У результаті система радіаційної безпеки видала попереджувальний сигнал про те, що в районі стопи цієї людини дещо перевищено фон. Взуття віддавати не довелося, працівники просто ополоснули підошву водою і після цього все було гаразд. Варто зауважити, що такі випадки дуже рідкісні.

Коли краще їхати

До Чорнобиля можна їхати будь-якої пору року. Але на мою суб'єктивну думку, найкращий час для відвідування – це середина-кінець осені чи початок весни. Свою подорож ми свідомо спланували на кінець жовтня. Осіння вогкість, опале листя, туман і сірість із вкрапленнями фарб дуже гармонують та підкреслюють атмосферу тих місць. До того ж, восени ще не надто холодно, тому можна не боятися вкрай замерзнути і зіпсувати цим враження. Ще одна причина чому холодна пора року більш підходяща - дерева. У місті Прип'ять настільки все заросло, що крізь густе листя, ймовірно, буде важче побачити та оцінити масштаби занедбаності.

Основні місця екскурсійних маршрутів

КПП Дитятки

Це стартова точка всіх офіційних екскурсій та в'їзд до 30-кілометрової зони відчуження. Як правило, тут вишиковується черга з екскурсійних груп, тому доведеться трохи почекати, доки перевірять документи та прикріплять провідників.

Чорнобиль

Перша зупинка на в'їзді до Чорнобиля – стара радянська в'їзна стела зі стилізованими зображеннями атома та промислових мотивів.

Трохи незвичайно, що назва міста начебто вже сама по собі має негативне забарвлення. Насправді спочатку нічого негативного в нього не вкладалося і названо його на честь рослини чорнобильник або полин звичайний.

На території міста зараз позмінно проживають спеціальні працівники Зони, які займаються підтримкою та моніторингом екологічної ситуації. Дуже незвичайно було бачити рідкісні вогники у вікнах старих, застарілих хрущовок. Повсюди безліч покинутих хат, що покосилися.

На під'їзді до центру міста розташувався меморіал із назвами міст та сіл, які довелося повністю виселити через катастрофу. Тут є поштова скринька і кілька символічних пам'ятників.

А в центрі міста зберігся рідкісний екземпляр пам'ятника Леніну. Правда, не знаю, що з ним там зараз, чи лишився він стояти.

Одне з найзворушливіших місць у Чорнобилі – пам'ятник пожежникам-ліквідаторам, що знаходиться біля в'їзду до Чорнобильської пожежної частини. Саме з цієї частини виїжджали бригади, щоб упоратися з радіоактивним полум'ям. Багато хто з них, як відомо, загинув від отриманих доз радіації та травм. Ця пам'ятка особлива ще й тим, що була створена із звичайного бетону самими пожежниками на пожертвування. Напис на табличці: "Тим, хто врятував світ".

Тут, та й взагалі, по всій території міста своє мирне життя живуть собаки. Я не очікувала побачити їх у такій кількості. Усі вони виглядають доглянуто та доброзичливо, мабуть, працівники Зони ставляться до них добре. Незважаючи на те, що я люблю погладити вуличну тваринку, цих собак вирішила не чіпати і нікому не раджу – хто знає, де вони там бігають. Але контактувати із тваринами ніхто не забороняв.

Чорнобильська АЕС

Серце зони відчуження – 4-й енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. У моїй голові, звичайно, застигла трохи інша картинка цього місця, новий саркофаг вніс свої корективи, поховавши під своїм гладким куполом старий, разом із гігантським та невтомним джерелом радіації – зруйнованим реактором. Для одного співробітника, котрого так і не змогли знайти після аварії, це місце стало гігантським склепом. Масштаби всієї станції вражають. Зараз тут працює безліч співробітників із перервами, щоб не отримувати серйозних доз опромінення. Роботи ведуться щодо виведення станції з експлуатації. Процес дуже повільний, тому повний вивід трапиться років через сорок. Ну а захисту від самого джерела радіації – зруйнованого четвертого енергоблоку людство потребуватиме ще тисячі й тисячі років. До речі, до будівництва нового саркофагу причетні понад сорок різних країн світу, які виступили спонсорами нового укриття.

Біля саркофагу на площі встановлено меморіал. Дещо осторонь знаходиться старий міст через річку. З цього мосту часто можна побачити тих самих гігантських чорнобильських сомів. Розповіді про те, що на розміри риб вплинула радіація, сильно перебільшені. Просто тут у них спокійне сите життя, адже туристам дозволяється їх годувати. Ну а фотографувати саму станцію із цього місця забороняється.

Стела-меморіал місту Прип'ять та Рудий Ліс

На в'їзді в місто-привид стоїть промовиста біла стела, оточена чорною огорожею та квітами. Створюється чітке відчуття, що це начебто могила. Частково так воно і є, бо Прип'ять – мертве місто.

Навколо простягається рудий ліс, який після аварії увібрав у себе найбільшу дозу радіації, після чого багато дерев загинули або набули рудого відтінку і навіть світилися. Старий ліс був ліквідований, а той, що є зараз є оновленою версією. Тим не менш, досі тут є місця з небезпечно високим тлом випромінювання, про що свідчать знаки.

Місто-привид Прип'ять

При в'їзді в центр міста мене особисто дуже вразило, наскільки все тут заросло. Нічого подібного я ще не бачила. Тут дивує буквально все, а атмосфера місця потрапляє в саме серце.

Основні об'єкти на території Прип'яті - це палац культури "Енергетик" та готель "Полісся" у самому центрі міста, стадіон, парк атракціонів та знамените оглядове колесо, яке у грі "S.T.A.L.K.E.R." гіпнотизувало та притягувало подорожніх.

У реальному житті багато що в Прип'яті також гіпнотизує і притягує погляд: багатоповерхові будинки з ще вцілілими шибками з іржавілою символікою СРСР, автомати для води ще тих часів, неймовірно круті малюнки та графіті на стінах, які створювалися художниками з різних країн.

Колись це було одне з найсучасніших міст у країні. Сьогодні це дійсно лише його привид. У деякі будівлі зараз входити вже не дозволяють, оскільки з плином часу вони стають дедалі аварійними. В рамках нашої екскурсії ми заходили лише до будівлі біля річкового вокзалу. З часів аварії мародери винесли та вивезли з міста велику кількість речей, предметів, металу, що не тільки спустошило квартири та будинки, а й напевно завдало багато неприємностей через їхню радіоактивність. Вражає, як у гонитві за наживою заплющуються очі навіть на смертельно небезпечні речі.

Кафе ПрипʼятьКафе, річка, річний вокзал... Було прекрасне місце для відпочинку.

Чорнобиль-2 та радіолокаційна станція «Дуга»

Дуже цікавий об'єкт на території Чорнобильської зони. Колись це була секретна радіолокаційна станція Чорнобиль-2 або "Дуга", вона ж "Дятел", яка відстежувала ракети дальньої дії. Це гігантський радар, антена, заввишки 100 м, довжиною – 800 м. Здавалося б, шматок залізяки, але коли ти поряд з цією штукою, масштаби вражають. Раніше на території СРСР таких було три, а зараз лишилася тільки тут. Її хотіли демонтувати, найняти висотників і розібрати по шматочках, але вважали, що це буде надто трудомістко і затратно. Потім подумали закласти під антени вибухівку і повалити їх на землю, щоб зручніше було розбирати, але вирішили, що при падінні конструкція спричинить суттєвий землетрус в окрузі. Ось так і залишилася ця антена стояти недоторканою. Раніше вона видавала сигнал, який можна було зловити по всьому світу. Іноді він вклинювався в радіопередачі та якісь радіосистеми через це надходило дуже багато скарг із різних країн світу. При вході на територію станції досі можна побачити табличку з написом: "Стріляємо на поразку", бо обʼєкт був не просто секретний, а й мав військове значення.

Їдальня

Ще одним цікавим місцем у Зоні Відчуження є їдальня, яка здатна повернути своїх гостей у минуле. Хоча для працівників Зони це – звичайнісіньке, звичне місце прийому їжі. Її особливістю є наявність радіаційного контролю на вході. Їжа тут, звичайно, у найкращих традиціях радянської кухні, тож гурманам буде нелегко. Але загалом було незвичайно пообідати там і привезти додому чорнобильську булочку. Обід у цій їдальні зазвичай не входить у вартість квитка.

Містична загадка Чорнобиля

В Біблії згадується такий вірш про символічну Зорю Полин:

І засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...

Чорнобиль як відомо, це синонім слова полин (інша назва цієї рослини). Тому деякі люди вважають, що ця палаюча зоря Полин – це образ Чорнобильської катастрофи з радіацією, що опустилася з неба на землю і води. Проте, якби збіг на цьому б і закінчився, то було б надто наївно дивуватись подібним співпадінням. Але є ще один збіг. Старе панно в Припʼяті, яке створив художник декоративного мистецтва Іван Литовченко задовго до трагедії, можна сказати, точно відображає ці слова із Біблії. Хоча на перший погляд панно виглядає як типовий радянський сюжет з червоною зіркою, проте в ньому сильно відчуваються якісь особисті творчі пориви і ідеї автора, які сильно контрастували з класичним показово-піднесенним настроєм радянських художніх творів того часу. Від його робіт в Припʼяті тягне тривогою. Як згадувала дочка художника, її батько чітко розумів для якого неоднозначного місця створює свої роботи. Яка справжня логіка і природа цих збігів ми звісно не дізнаємось. Але так не рідко буває, що через творчість, наче несвідомо, проявляється якийсь божественний задум або хід подій. Можливо це теж був саме такий випадок. А можливо це просто збіг та когнітивні помилки нашого сприйняття.

Моя особиста рекомендація по темі Чорнобильської зони вітчуження – це відео Юліана Чаплінського, який до війни зняв просто неймовірний репортаж про це місце, в тому числі і про ці загадкові панно Литовченка. Ну і як кажуть, хай квітне український Youtube!

Як організувати поїздку

В інтернеті легко знайти безліч офіційних турів до Чорнобильської Зони, як індивідуальних, так і групових. Вартість індивідуальних екскурсій приблизно 80-100$ з особи, групових - 50-60$.

Ми брали одноденну групову екскурсію у Deinde. Тут відразу скажу, що в цілому організація була задовільною, але розмір групи в 50 осіб, як на мене, дуже великий. З такою кількістю людей і часу і простору для прогулянок та фотографій значно менше та атмосферу складніше відчути. Ми вирішили для себе, що такі великі групи – це не наш формат. Тож треба враховувати та уточнювати кількість осіб. Ще одним недоліком нашої екскурсії була наявність лише одного дозиметра. Свої, до речі, брати не забороняється.

Безліч інших організаторів мають групи набагато менші, а також індивідуальні тури. Для особливо ненаситних є багатоденні поїздки з ночівлею в готелі на території зони відчуження. Можна поїхати навіть своїм транспортом, попередньо домовившись з організаторами і отримавши дозволи. До кожної групи обов'язково прикріплюються два офіційні співробітники Зони. Із собою обов'язково потрібно мати оригінали паспортів. Варто зазначити, що для іноземних громадян вартість екскурсій буде дорожчою, тому потрібно уточнювати це питання у організаторів. Трохи дивна політика. Сподіваюсь це зміниться з часом. Більшість турів стартують із Києва. Відвідувати Чорнобильську зону відчуження можуть люди, які досягли 18 років.

Наші враження від поїздки

Для мене ця подорож була дуже цінною і важливою і залишила унікальні враження. Недоліки організації ніяк не вплинули на мою думку про те, що Чорнобиль – одне з найцікавіших місць для відвідування. Ці недоліки лише викликали бажання повернутися туди ще раз, щоб побачити більше. А там безперечно є ще на що подивитися окрім того, що я вже описала. Можливо, комусь здасться, що дивитися на покинуті будинки радянської забудови – це дуже нудно і не цікаво. Але я думаю, що цей шматочок землі потрібно сприймати насамперед у зв'язці з його історією, на нього не потрібно просто дивитися, його треба осягнути та усвідомити.