Підвісні мости Микуличина або кладки мольфара

Карпатські підвісні мости, якщо ще не стали, то стануть пам'ятками, що доповнюють і без того мальовничі гірські пейзажі. Гуцули називають їх кладками мольфара. Мольфар – людина, що наділена надприродними силами, чарівник, знахар, що веде відлюдькуватий спосіб життя десь посерд гір. Кладка, як правило, служила мольфару єдиним зв'язком із зовнішнім світом. Гуцули вірили, що після смерті людина проходить подібним мостом і потрапляє або в піднебесну, або падає з нeї в безодню підземного світу. Трясти кладку – означало зробити ритуал, що наближав людину до світу мертвих. Тут я відразу згадую, як похитування і тряска при переході через підвісний міст завжди лоскоче нерви. Будівників кладок шанували як жерців, адже на них лежало важке завдання – зробити з переправи надійну зону безпеки і життя.

Мости в Карпатах здебільшого старі та дерев'яні, багато з яких вже вміло відремонтовано, але виглядають вони, як і колись, автентично. Під час відпочинку в карпатському селі Микуличин, ми зібрали невелику добірку підвісних мостів в окрузі. Так що ділюсь місцями з точними відмітками на карті. До речі, всі вони перебувають у пішій доступності від села.

Найперший міст, яким ми прогулялися проходить через річку Прутець-Чемегівський. Знайти його можна, якщо від села йти вздовж річки вгору.

До речі, неподалік мосту, з боку вулиці Космонавтів також є стежка, що веде вниз до річки, де є свого роду мальовниче приховане місце, де можна навіть купатися.

Після цього першого знайденого мосту, ми поставили собі за мету знайти їх в окрузі якнайбільше. Здавалося б, що заняття простіше простого – прогулюєшся вздовж річки, у пошуках чергової дерев'яної переправи. Але насправді не скрізь можна пройти вздовж річки, а самі мости досить важко помічати в заростях. Але від таких перешкод інтерес внутрішнього дослідника тільки ще більше запалюється.

На наступний міст ми натрапили випадково, в рамках поїздки до водоспаду Гук, з якого пішки поверталися до Микуличина. Знайти його не важко - потрібно просто йти вздовж головної дороги до повороту на Женецький Гук.

Міст знаходиться на околиці села Микуличин (до речі, найдовшого в Україні), і від центру йти туди близько півтори години. Але на шляху можна подивитися ще кілька крутих мостів. Наприклад, ось цей

Дістатися до нього можна як з лівого берега Прута, прямуючи головною дорогою, так і з правого - стежкою. Цей міст - найдовший із усіх в окрузі, складається з двох частин. Стан його дещо гірший за інші, тому йти по ньому трохи страшнувато. Місце тут мальовниче, можна зависнути на годинку, а то й більше і зробити гарні фото на згадку.

Після цієї знахідки ми вирішили не повертатися на галасливу головну дорогу, а піти правим берегом Прута. Наприкінці стежки ми натрапили на ще одну підвісну переправу. Цей міст виглядав як нова копійка, мабуть зовсім недавно його відреставрували.

Таку колекцію мостів ми зібрали, гуляючи по окрузі Микуличина. Карпати, мені здається – один із найкращих регіонів для піших прогулянок в Україні, а завдяки таким цікавим місцям чи об'єктам цим прогулянкам можна надати ще й конкретної мети, а отже отримати вдвічі більше задоволення. Чи не так? :)